Справжні друзі мають живу душу!

“Жива душа дитинства”

У своїх педагогічних рекомендаціях відомий педагог Борис Нікітін згадує про виховання малюків у різних народів світу. Він наголошує на тому, що дуже тісний звязок між мамою та людським дитинчам позитивно впливає на його розвиток до року. Ласкаві обійми, годування дитини по її бажанню, носіння малюка впритул материнського тіла – це природньо і правильно. І на кінець двадцятого століття вчені фіксували, що розвиток дітей з країн третього світу до року випереджає їх ровесників із розвинених країн. А пізніше – діти з більш забезпечених сімей після року розвитку не тільки наздоганяють, але й випереджають тих дівчаток і хлопчиків із бідніших країн. Звичайно це тому, що їхнє дитинство не урізноманітнене численними  забавками.

Отже, роль іграшок у житті дитини в першу чергу несе не лише емоційно-психологічну роль, а перш за все – розвиваючу! Різнокольорові, з різними формами і функціями іграшки, стимулюють мозок малюків і з’являється активне бажання вчитись новому. Серце тішиться, коли бачиш, що саме зараз батьки все частіше звертають увагу на розвиваючі якості іграшок. Хочеться цим турботливим батькам, щоб дівчинка чи хлопчик якомога раніше познайомилися з буквами та цифрами, щоб з цікавістю слухали казок та вгадували, на що схожі літери. Це дійсно чудово!

Мені пригадується історія з одною молодою жінкою, що виявляється, побачила, як ростуть огірки на городі лише у дорослому віці. Що вже говорити про свійських тварин та птахів. За виключенням, хіба що, песиків, кицьок та маленьких папуг. Міське життя надає більше можливостей пізнавати поширені дисципліни, як то – музика, танці, інформатика чи іноземні мови. Але ж це все не дає тих важливих емоційних враженнь, що потім характеризуть дитину, як гармонійну частинку живої природи.

Діти хочуть до себе такого ж відношення від батьків,
як вони показують це у своїй дружбі з тваринами.

Я все доросле життя пам’ятаю, як виховувала маленьке курчатко, що залишилося без мами-квочки. Жива маленька іграшка була для мене не звичайною забавкою, а крихітним справжнім життям, яке треба було зберегти та вигодувати. Я йшла з бабусею на город і воно бігло за мною. І звали його “Ціп-ціп”. Нинішні діти мають можливість дивитися дуже реалістичні та геніальні мультики про пташок, звірів. Це, насправді, неймовірно цікаві шедеври сучасного кіномистецтва. Але ніякий мультик чи різнокольорова іграшка не замінить того відчуття, коли ти тримаєш в руках маленьке створіння і чуєш, як у нього б’ється сердечко.
І у твоєму дитячому світі є важливе завдання – стати справжнім другом тому, що є реальне, живе і має таку ж саму живу душу, як і в тебе!

Так що, дорогі батьки – прикрашайте життя ваших малюків – своєю батьківською лагідністю, розмаїттям цікавих розвиваючих іграшок та шукайте для дітей вірних друзів, що… щебечуть, нявчать, цвірінькають, муркотять і весело гавкотять! 🙂

Мадам Бамба, керівник проекту